ІІІ група Завдання на тему:"Традиції мого народу"

1. Вакуленко Лідія
2. Крупчинська Тетяна
3. Майборода Анастасія
4. Мицак Романа
5. Саюк Марія
6. Скрипка Олена

1. Дослідити тему «Гостинність українців». Як зустрічали гостей. Мовний етикет у гостях. Правила поведінки у гостях. Що дарували на різні свята ( родинні і календарні). Оформити у вигляді реферату з ілюстраціями або газети.
2. Дослідити тему «Українські страви»:
   • які страви були на щодень в Україні;
   • які страви готували на свята;
   • які страви готували в піст;
   • Традиційні страви на весіллі;
3. Провести анкетування про традиційні українські страви серед учнів класу.Оформити у вигляді презентації, приготувати до неї виступ.
4. Дослідити тему « Які страви готували козаки на Запорозькій Січі». Як відбувалися козацькі банкети. Оформити у вигляді публікації.
5. Приготувати якісь із страв на презентацію виступу групи.

Запорозькій Січі був установлений суворий розпорядок, порушувати який не смів ніхто - ані козак, ані старшина. За загальним сигналом козаки вставали до схід сонця і йшли до річки купатись. Купалися вони завжди, незважаючи на пору року, навіть узимку. Після цього всі сідали за стіл снідати. На сніданок подавалася СОЛОМАХА - житнє борошно, зварене у воді й засмажене олією. За звичаєм, осавул, суддя та інша вища військова старшина мешкала і приймала їжу разом з усіма в тих куренях, до яких вона була записана. Кухар, що готував їжу для козаків усього куреня, як прийнято було, їв стоячи.

Козацький казан

Після сніданку всі йшли на утреню до січової церкви, потім деякий час витрачали на прання, лагодження одежі, зброї, човнів, укріплень, а потім розпочинали бойову підготовку. У полудень козаки припиняли військові навчання і йшли до своїх куренів. Наближалася обідня пора. Ось як описував Дмитро Яворницький обід на Січі: «Рівно о 12 годині курінний кухар вдаряв по казанові, і на цей звук кожен козак поспішав до свого куреня і займав місце за столом. Розпочинався обід. У кожному курені його готував окремий кухар з помічниками, невеликими хлопцями, обовязком яких було приносити воду в курінь і тримати в чистоті казани й посуд…» Потрібно звернути увагу на шанобливе ставлення козаків до їжі. Під час бенкетування вони могли кидати у багно й топтати дорогі убори, сипати грішми, але ніколи не могли собі дозволити зневажливого ставлення до хліба, їжі взагалі. На обід подавалася ТЕТЕРЯ - зварене пшоно або житнє борошно на квасі, варена чи печена РИБА на стяблах - деревяних дошках з видовбаною серединою, щоб не стікала юшка. Подавалися до столу ГАЛУШКИ, пшеничні або гречані ПАМПУШКИ, юшка з риби, що називалася ЩЕРБОЮ, КУЛІШ із салом або олією, іноді БАРАНИНА або ДИЧИНА, МЕД. Все це готувалося на кабицях (так називалося вогнище з витяжкою, що містилося в курені). На закінчення в невеликих відрах (вони називалися кінви) подавалися до столу БРАГА й ПИВО. До кожного відра були навішані черпаки - коряки, або «михайлики». Їли січовики з апетитом і вволю, скільки душа забажає. Іван Котляревський це дійство навіть у своїй «Енеїді» зобразив:

Тут їли разнії потрави І все з поливяних мисок, І самі гарнії приправи З нових кленових тарілок: Свинячу голову до хріну І локшину на переміну, Потім з підлевою індик; На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубці, путрю, квашу І з маком медовий шулик.

Козацька баклага

Перелічувати страви тієї пори - одне задоволення. До вже названого додамо буханці з кавяром (коржі з ікрою), бабу-шарпанину (особливого приготування рибу), паштети в кахлях (паштети з мяса, гусячої печінки, запеченої в кахлях), пундики (коржики різного смаку, наприклад, з цибулею), пряженку (щось дуже схоже на омлет), сластіони (смажені вироби з тіста), дзьобавку (варену пшеницю з цукром або медом, щось дуже схоже на кутю), гилуни (варену яловичину зі смаженою цибулею, маслом і перцем) тощо.

Особливо слід відзначити сало. Свиней на Запорожжі завжди пестили, годували хлібом, тому сало одержували найкраще у світі. Козаки в далеких походах їли сало з пшоняною кашею, варили на ньому куліш. («Кулішами» на Січі називали кращих фахівців з куховарських справ.) Дмитро Яворницький у своїй книзі «Запорожжя…» оприлюднив спогади 116-літнього Івана Россолода, сина запорозького козака Недоступа. Зберігаючи стиль і лексику того часу, наведемо лише один фрагмент зі спогадів людини, яка добре знала побут запорожців. - А чи не знаєте, дідуню, яку ж пищу потребували запорожці? - Всяку пищу потребляли: мясне, овощу, рибу, всячину їли, голодом себе не морили. Та й нічого було морить, коли скрізь і звіря, і птиці, і риби скільки хоч. Звірей ловили капканами, птиць били із ружей, а рибу ловили ятерями, неводом - та все і потребляли. Одним словом, їли запорожці ласо, бо вони самі собі варили, самі собі й пекли. Одного тільки й мало було в їх - печеного хліба. Замість хліба одвічна тетеря… Тетерею називалось тісто із житньої муки, розведене молоком або водою з медом. Його оце як замішають, то воно бува ріденьке-ріденьке, потім кисне, після чого уже робиться густим, тоді воно й готове. Як схотів який запорожець їсти, то зараз бере казан, віша його на кабицю, до тетері підбавля пшона, а до пшона риби або раків, то тоді й варе…

Робота Скрипки Олени

Робота Мицак Романи