С. Черняков. Як будували українську хату - Народна архітектура - Традиційна культура українців - Каталог статей - Етнографія для допитливих
Вівторок, 06.12.2016, 02:52
Етнографія для допитливих
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії каталогу
Основні галузі господарства. [1]
Промисли [0]
Розвиток ремесел [0]
Народна архітектура [2]
Церковна архітектура [0]
Традиційне вбрання [2]
Народна кулінарія [1]
Міні-чат
Наше опитування
Оцените мой сайт
Всього відповідей: 482
Головна » Статьи » Традиційна культура українців » Народна архітектура

С. Черняков. Як будували українську хату

Як будували українську хату

Українська хата. У ній народжувались майбутні князі і гетьмани, філософи і конструктори космічних кораблів, поети і письменники.

Її досліджували архітектори і етнографи, про українську хату писали у романах та віршах. А створювали її звичайні людські руки.

Спорудження будинку – була неабияка подія в житті родини, з дивовижними обрядами і звичаями. Багато з них, до речі, збереглось і донині.

Спочатку вибирали місце будівництва оселі. Зверталась увага на те, щоб під неї не потрапила колишня дорога чи стежка, бо тоді у майбутньому житлі не буде спокою.

На тому місці, де планували спорудити дім, сіяли жито. І за тим, як воно восени сходить, чи дружні дає паростки, пильно слідкували. Гарне жито – вірна ознака того, що життя у новій хаті буде гарне і дружне.

На закладку будинку збиралася вся сім’я – від найстарішого до найменшого. У яму, куди закопували перший із чотирьох основних стовпів, кожен із членів родини обов’язково кидав гроші (щоб вони були і в новій оселі), під другий стовп клали вовну (для тепла), під третій – жито (для довголіття). Іноді обмежувалися грошима або житом. До речі, і донині в багатьох селах і містах України зберігся звичай в один із чотирьох кутів фундаменту замуровувати дрібні монети, а також закорковані пляшки або капсули із посланням до майбутніх поколінь.

Будівництво житла подекуди обходилося без жодного цвяха, адже було пов’язане виключно з обробкою дерева. Займався цим досвідчений майстер (якщо сам господар не володів цією роботою). Він відтепер ставав головною особою у сім’ї на ввесь час будівництва оселі. З ним радились і про матеріали, і про ціну на них, і про харчі для робітників.

Майстер укладав угоду з господарем і брав з нього аванс, тобто гроші наперед. Це була незначна, символічна сума. Майстер виготовляв невеликий дерев’яний хрест, якого кропили свяченою водою і прибивали до першого основного дерев’яного стовпа. Хрест кріпився назавжди. Потім, замурований глиною, він був своєрідним талісманом, який мав оберігати хату і мешканців від усіляких життєвих неприємностей.

Коли починали спорудження першого вінця хати, то влаштовували гостину для майстрів.

До найважливіших елементів у конструкції давньої української хати належав сволок (брус, на якому тримається стеля в хаті).

Зі сволоком було зв’язано багато вірувань, обрядів та звичаїв у житті нашого народу. Зокрема, на весіллі стукали діжею об нього, під нього садовили молодих. А збираючи дитину до церкви на хрестини, куми по черзі піднімали її до сволока і вихваляли, зичили добра та шани людської. Сволок вважався своєрідним захисником оселі, на ньому малювали різноманітні обереги, його прикрашали на зелені свята чарівним зіллям.

Сволок виготовляли з товстого стовбура дуба або липи, який обтесували, надаючи йому прямокутної або квадратної форми. У деяких регіонах існував звичай переносити міцний сволок зі старої хати до нової. Його урочисто піднімали на зруб, перев’язували рушниками або хусткою, іноді господиня обгортала сволок своїм кожухом, щоб хата була тепла. Рушники і хустки дарували майстрам, а потім обов’язково влаштовували гостину.

Після того, як майстри ставили дерев’яний каркас хати, а також влаштовували покрівлю, господарі збирали толоку (гурт). На толоку сходилось майже все село, від кожної хати приходив робітник. І збирали її, як правило, у неділю – вільний від основної роботи день.

Толокою обмазували хату глиною. Кіньми вимішували розчин до певної концентрації. Чоловіки його носили, а жінки обмазували хату. На толоці робота завжди ладилась. Після її закінчення господарі пригощали робітників і майстрів, запрошували музик і все завершувалось святом.

По закінченні спорудження будинку господарі розраховувались з майстрами. Останній ділив гроші по справедливості між виконавцями робіт, а також невеличку суму, скоріше символічну частку "на огорожу", виділяв господарям – за допомогу й гостинність.

Ось так і будувались українські хати, про які з любов’ю писав Тарас Шевченко:

Хати біленькі хати виглядають,
Мов діти в білих сорочках
У піжмурки в яру гуляють...
 
Словничок
 
Сволок - балка, яка підтримує стелю в будівлі.
Толока - 1. Звичайно одноразова праця гуртом  для швидкого виконання  великої за обсягом роботи, на яку скликають сусідів, родичів, товаришів. 2. Спільно, гуртом ( працюючи без оплати, а за харчування).


Джерело: http://val.ua/culture/Culture/194748.html
Категорія: Народна архітектура | Додав: ethnology (19.09.2009)
Переглядів: 4511 | Рейтинг: 4.3/3 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2016Створити безкоштовний сайт на uCoz