«Енциклопедія величних» - "Мій рідний край, моя земля!" - Проекти - Каталог статей - Етнографія для допитливих
Вівторок, 06.12.2016, 02:51
Етнографія для допитливих
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії каталогу
"Мій рідний край, моя земля!" [6]
Проект учнів 7-Б класу ліцею "Наукова зміна"
Дозвілля української молоді [0]
Проект учнів 9 класу
Міні-чат
Наше опитування
Оцените мой сайт
Всього відповідей: 482
Головна » Статьи » Проекти » "Мій рідний край, моя земля!"

«Енциклопедія величних»

V група

Завдання на тему : «Енциклопедія величних»
( Видатні люди мого міста)

  1. Головко Алла
  2. Германчук Валерій
  3. Сакулін Павло
  4. Свіденюк Валерія
  5. Хомич Іван
  1. Дослідити, які великі люди народилися, жили або діяли в місті Києві. Які вулиці Києва названі на честь видатних діячів науки, культури, літератури. 
  2. Дослідити, яким видатним людям відкрили музеї в місті Києві. Кожен із учнів групи має написати про когось із великих людей невелике повідомлення, помістити його в загальну публікацію.
  3. Створити презентацію і підготувати виступ на тему « Пам''ять про видатних людей, закарбована у назвах вулиць мого району». Зібрати матеріал і впорядкувати збірку про цих діячів. Придумати назву до збірки.
  4. Створити «Літературну карту Києва» , на якій помістити місця, де жили чи працювали українські письменники. Розмістити на ній фотографії цих місць.

Презентація Хомича Івана

Ревуцький Левко (Лев) Миколайович (20 лютого 1889 — 30 березня 1977) — український композитор, педагог, музичний і громадський діяч, член АН УРСР, брат Дмитра Pевуцького. Доктор мистецтвознавства (1941). Академік АН УРСР (1957). 3аслужений діяч мистецтв УРСР (1941), Народний артист СРСР (1944), Герой Соціалістичної Праці (1969). Лауреат Державної премії СРСР(1941), Державної премії УРСР м. Т. Г. Шевченка (1966).

Біографія

Народився у селі Іржавець на Чернігівщині. Батько — Микола Гаврилович — здобув освіту в духовній семінарії, проте священиком не працював, а був сільським вчителем. За дорученням земства він також проводив постійні спостереження на метеорологічному пункті, систематично готував різні діаграми й статистичні дані. Микола Гаврилович мав також непоганого баса та інколи співав дещо з репертуару для цього голосу. Крім того, Микола Гаврилович грав на скрипці під акомпанемент дружини. Мати — Олександра Дмитрівна (дівоче прізвище Каневська) ще за шкільних років навчилася гри на фортепіано. В пансіоні села Римарівці Гадяцького повіту музичної освіти вона набувала у німецького вчителя Блюмеля. В її репертуарі були твори Бетховена, п'єси Шопена, Шубе
 

Ранні роки
За спогадами самого композитора, у чотири роки він вивчив ноти, у нього проявився абсолютний слух, за що його жартома прозвали Камертоном, з п'яти років навчається гри на фортепіано. З 1898 року Ревуцький зі своїм старшим братом Дмитром навчається у Прилуцькій гімназії. В ці роки він знайомиться із шедеврами світової та української літератури, зокрема під час під час концертів Ревуцький виступав із читанням уривків із «Євгенія Онєгіна» Пушкіна.
Із 1903 був зарахований до київської приватної гімназії Г. Валькера та одночасно до музичної школи Миколи Аполлоновича Тутковського. Там він навчається грі на фортепіано у М. Лисенка. З 1907 студіював право в Київському університеті. З того часу походять його перші твори для фортепіано: соната, прелюдії, вальси і концерт для фортепіано з оркестром.

         У 1913—1916 вчився композиції у Київській консерваторії в класі композиції Р. Ґліера та класі фортепіано у С.Короткевича і Г.Ходоровського. У 1916 році Ревуцький паралельно закінчує консерваторії та Київський університет (факультет права).

У 1916-18 роках перебував в армії. 1919-24 викладав у школі і керував сільськими хорами в Іржавці і Прилуках. В цей період була написана кантата «Хустина». З 1924 у Києві викладач Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка, з 1934 — Київській консерваторії. З 1935- професор.

Гостро критикований за фортепіанний концерт (1934), Ревуцький обмежив свою композиторську творчість, зосередившись майже винятково на професорській діяльності, редагуванні раніше написаних творів та громадській діяльності у Спілці композиторів України. Він — член оргбюро СРКУ (1932-39), оргкомітету СК СРСР (1939-48), голова правління СКУ (1944-48). Під час Другої світової війни Ревуцький був керівником кафедри історії й теорії музики Ташкентської консерваторії. По закінченню війни — повернувся до Києва і продовжував викладати до 1960 року. Левка Ревуцького було обрано депутатом Верховної Ради України ряду скликань. На 1950-ті роки припадає величезна робота з редагування та підготовки до друку творів М. Лисенка, яку було успішно виконано. У лютому 1969 року у зв’язку з 80-річчям від дня народження та за визначні творчі заслуги Лев Миколайович Ревуцький був удостоєний звання Героя Соціалістично Праці. Помер композитор 30 березня 1977 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.

Музична творчість Левка Ревуцького

Ревуцький автор творів великих музучних форм: соната для фортепіано, дві симфонії (друга на теми українських народних пісень 1926, у новій редакції 1940, один з найкращих творів P.), два концерти для фортепіано. Ці твори написані з тонким знанням виконавчого апарату, одні з перших в українській музичній літературі. Також у творах менших форм (фортепіанні прелюдії, твори для скрипки й віолончелі з фортепіано) Ревуцького дуже оригінальний свіжістю музичної мови й технічними прийомами. Серед вокальних творів відзначається кантата «Хустина», як і прекрасні обробки народних пісень для голосу з фортепіано, в яких особливо цікаві фортепіанні партії, трактовані наскрізь самостійно (окремі збірники «Гал. пісні», «Сонечко», «Козацькі та історичні пісні»). Лев Миколайович Ревуцький творчо розвинув методи Лисенка й Леонтовича, які полягали у нерозривному злитті музичного фольклору з досягненнями гармонічного мислення кінця XIX століття. Він збагатив українську музику індивідуальними стилістичними знахідками. Композиторський стиль Л.Ревуцького формувався на основі глибокого й всебічного пізнання національного народного мелосу та перетворення традицій сучасної професійної музики. Творам митця притаманна життєствердна настроєність, ліризм, стриманість, широта і багатство емоцій. Розмірена, виразна мелодика поєднується з напруженою складною гармонікою. Л.Ревуцький розкривав дійсність і в лірико-драматичному, і в лірико-епічному ключах. Його творчість увійшла до золотого фонду української класики (Друга симфонія і фортепіанний концерт — перші значні твори цих жанрів в українській музиці). Значний внесок Л.Ревуцький зробив і в розвиток жанру обробки народних пісень. У його творчій спадщині близько 120 оригінальних обробок.

Свіденюк Валерія. Матеріал з Вікіпедії.
Віртуальний підручник з української літератури "Еврика!" Проект

Категорія: "Мій рідний край, моя земля!" | Додав: ethnology (16.09.2008)
Переглядів: 4964 | Рейтинг: 4.0/2 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2016Створити безкоштовний сайт на uCoz