|
І група
Завдання на тему:« Моя земля – земля моїх батьків»
|
- Антонюк Микола
- Мариненко Оксана
- Шульженко Анна
- Чайковська Ілона
1. Розробити аккету, в якій мають бути запитання:
- про мову спілкування в сім'ї, мову спілкування бабусі, дідуся, прабабусі, прадідуся;
- про іноземні мови, які знають і використовують у роботі батьки і діти – учасники проекту;
- про мову, яку б хотіли вивчати.
2. Зібрати схеми –родоводи з кожного учня класу + одну цікаву історію із архіву роду, сім'ї.Створити мовне дерево групи.
3. Створити презентацію про роль мови в житті України. Проблеми двомовності.
Робота Мариненко Оксани
Мій дідусь
Мій дідусь, Шульженко Петро Миколайович, був
відомим в СРСР пілотом. Коли він помер, мені було тільки 4 роки, і я, на жаль, не дуже добре його пам’ятаю. Все, що я пишу зараз, я знаю від свого тата.
Пілотський стаж мого дідуся складає 45 років. В його професійному житті було чимало різних випадків
- і серйозних, і кумедних, про які той охоче розповідав.
В далекому 1959 році дідусь першим виконував міжнародні демонстраційні перельоти на новому тоді лайнері АН-10. Екіпажу під керівництвом П.М.Шульженка було доручено доставити у Вашингтон подаровані М.С.Хрущовим Президенту США Д.Ейзенхауеру 44 саджанця різноманітних дерев і кущів. Переліт проходив за маршрутом Москва-Берлін(ГДР) –Престін (Англія)-Гендер (Канада) – Вашингтон. У всіх аеропортах новий літак АН-10 викликав великий інтерес. Значна частина маршруту проходила при сильному зустрічному вітрі, але екіпаж літака подолав цей іспит, досягнув пункту призначення та повернувся назад.
Дерева були висаджені на алеї поблизу Білого Дому як символ дружби між нашими народами. Про щасливий переліт екіпажу на чолі з моїм дідом свідчить меморіальна дошка, встановлена на цій алеї.
А одного разу в спеціально переобладнаному літаку пасажирами екіпажу мого дідуся були тварини. На Міжнародну сільськогосподарську виставку у столицю Індії Делі летіли: 1 бик, 4 корови та 4 породисті рисаки. Незвичайні мандрівники мали знаходитися в повітрі 8 годин 20 хвилин. Перетинаючи Гімалаї, літак зустрів грозовий фронт, і дідусь був вимушений піднятися на незаплановану висоту.
Раптом одному із пасажирів – велетенському бику – стало погано і він почав бити і трощити все навкруги. «От натерпілися ми від того бика!..» - посміхався дідусь. Тільки
завдяки сміливим діям борттехніка та бортрадиста ця небезпечна повітряна корида закінчилася на користь екіпажу. Вже на землі цей випадок згадували як кумедний.
У моїй родині ми вже можемо говорити про льотну династію, бо справу мого дідуся продовжує мій батько, пілот 1 класу, командир сучасного повітряного лайнера Шульженко Олег Петрович.
У мене немає братів. Але хтозна, може, через декілька років мене або мою зараз ще маленьку сестричку теж захопить романтика неба, і ми піднімемося на борт літака не як пасажири, а як стюардеси Бориспільського авіазагону, в історію якого назавжди вписане ім’я нашого дідуся.
Шульженко Ганна
ТОПОЛЯ
Висока тополя стоїть
край дороги.
Самотня, відверта, струнка…
Спитала в тополі: ’’Яка моя доля?
Освітлена сонцем?.. Полита сльозами?..
Яка?’’
Тополя мовчала. А вітер осінній,
Засліплений променем, дав
У відповідь раду:
‘‘Питати в тополі, яка твоя доля
Немає ні сенсу, ні волі...
Сама робиш долю,
Коли добротою – зігрієш,
Від болю когось застережеш,
Сльозами - утішиш, а посмішкою—
Воскресиш...
І руки твої хай посадять тополю,
Щоб дихала наша земля
Спокійно і втішно, як дихає мирно
На грудях твоїх немовля’’.
...Я слухала шепіт осіннього вітру.
Тополя стояла, як я –
Спокійна, відверта, струнка і
привітна,
Що знала і чула життя...
А.Шульженко
Віртуальний підручник з української літератури "Еврика!"
Проект
| 
