Етнологія - Етнологія - Словники - Каталог статей - Етнографія для допитливих
Середа, 07.12.2016, 16:21
Етнографія для допитливих
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії каталогу
Етнологія [10]
Політологія [1]
Довідники про сучасну Україну [1]
Фразеологія [4]
Українська мова [6]
Міні-чат
Наше опитування
Оцените мой сайт
Всього відповідей: 482
Головна » Статьи » Словники » Етнологія

Етнологія

СЛОВНИК

А-Б-Г-Д-Е-Є-I-К-М-Н-О-П-Р-С-Т-У-Ф-Х-Ш-Ц

Аборигени – першопочаткові, корінні жителі країни або місцевості, які живуть в ній з давніх давен.

Автономізація – становлення самобутності, унікальності етносу.
Автономія – в етнічному відношенні розуміється як право самостійного управління життєво важливими проблемами свого етносу у відповідності з існуючою в цій державі конституцією.
Автостереотипи – стійкі уявлення етносу про свої якості.
Автохтони – корінні жителі, місцеві жителі країни чи території.
Адаптація (етнічна) – пристосування етнічних груп до природнього та соціального середовища районів їх проживання.
Акультурація – процес набуття одним народом тих чи інших форм культури іншого народу, який проходить в результаті спілкування цих народів.
Анклав – територія чи частина території однієї держави, оточена з усіх сторін територією іншої держави.
Антропогенез – розділ антропології – наука про походження людини.
Антропологія – біологічна наука про походження та еволюцію фізичної організації людини та її рас. Іноді розуміється як сукупність наук про людину, включаючи етнографію, культурну та соціальну антропологію.
Апартеід – принцип окремого проживання представників різних етнорасових груп.
Ареал – область розповсюдження на земній поверхні будь-якого явища, видів тварин, насаджень, корисних копалин і т. д.
Архетип – неусвідомлена базова схема уявлень, загальна для всіх людей незалежно від їх етнічної приналежності, мови, культурної традиції і т. д.

Асиміляція – тип етнічних процесів, що являє собою взаємодію двох етносів, в результаті якого один з них поглинається іншим і втрачає етнічну ідентичність. Може проходити як природнім, так і насильницьким шляхом.


Вгору

Б 

Батьківщина – місце, де розміщено родинне гніздо, родинний всесвіт (хата, садиба, село, місто, край, країна), що зберігає генетичне міжпоколінне родство людини з її предками, де домівка всього етносу, який сприймається як велика родина, що проживає на землі своїх предків, спадщина предків.
Бікультуризм – своєрідний сплав культур різних етносів, що виникає, як правило, в результаті окультурації, при якому між різнорідними етнічними елементами виникає своєрідний поділ сфер впливу.

Білінгвізм – функціонування двох мов для обслуговування потреб етнічного колективу та його окремих членів.


Вгору

Г

Генеалогія – 1) родовід, історія роду, родовідний запис;
  2) допоміжна історична дисципліна, що вивчає родовід.
Генезис – походження, виникнення; процес утворення та становлення явища, що розвивається.
Генотип – спадкова основа організму.
Геноцид – винищення окремих груп населення чи етносів з расових, релігійних, націоналістичних чи інших мотивів.
Гетерогенність – неоднорідність за складом.
Гетто – початково частина міста, відведена для поселення євреїв; означення району міста, в якому селяться певні етнічні меншини, які нерідко дискримінуються чи відчувають соціальний дискомфорт в іноетичному оточенні.
Гомеостаз (етнічний) – стан рівноваги етносу з навколишньою природою.
Господарсько-культурні типи – історично сформовані комплекси господарства і культури етносів, які проживають у схожих природно-географічних умовах і знаходяться приблизно на однаковому рівні свого господарсько-культурного та соціально-політичного розвитку.

Група етнорасова – група людей, яка відрізняється від навколишнього населення не тільки етнічними, але і зовнішніми антропологічними ознаками, чи расовим типом.

Вгору


Д
Деетнізація – процес втрати народом чи його окремими представниками своїх етнічних рис; розпочинається з втрати рідної мови, далі національної самосвідомості та етнічної ідентифікації.
Демографія – наука про народонаселення, закономірності його розвитку, структурні та розподілу на певних територіях.
Демос – народ, тобто основна частина населення країни, за винятком рабів та іноземців.
Депортація – насильницьке переселення груп населення чи навіть цілих районів з їх етнічної Батьківщини чи територій тривалого проживання.
Діаспора – частина народу, що проживає поза країною свого походження. Діаспори утворилися в результаті насильницького виселення, загрози геноциду та інших соціальних причин.

Дискримінація – обмеження чи позбавлення прав певної категорії громадян за ознаками расової чи національної приналежності, за ознакою статі, релігійними чи політичними переконаннями і т. д.


Вгору

Е 

Екзогамія – традиційна заборона вступати в шлюбні стосунки чоловікам і жікам певних людських спільнот (роду, фратрії).
Екзоетнонім – назва, яку дають етносу, його субетносам чи етнографічним групам їх сусіди.
Ендогамія – традиційна вимога укладати шлюби всередині певної людської спільности (племені, сільської общини, касти, конфесійної групи і т. д.).
Ендоетнонім – самоназва етносу.
Етнічна група – переселенська група вихідців з етносу за межами своєї етнічної території, має громадянство країни проживання, не займає домінуючого становища в суспільстві і виявляє взаємну солідарність з метою збереження свого етнічного обличчя.
Етнічна консолідація – об`єднання чи навіть злиття споріднених і етно-культурно близьких етнічних спільнот в один етнос.
Етнічна культура – успадкований від предків комплекс господарського і соціального життя, матеріальної і духовної культури, що визначає стиль життя, виконує етноідентифікуючу роль, дає можливість виділити і протиставити себе іншим етносам.
Етнічна ментальність – сформовані в ході етнічних процесів особливості психічного складу, традиційного світогляду, світовідчуття і світосприймання членів етнічних спільнот.
Етнічна парціація – процес поділу єдиного етносу на кілька частин, кожна з яких, набуваючи власної етнічності, майже не ототожнює себе з своїм етнічним предком.
Етнічна самосвідомість – спричинений міжпоколінними зв`язками, вихованням, традиціями, історико-культурною, політичною та ідеологічною орієнтацією акт свідомого вибору, вкорінення етнофора в історію, культуру, внутрішній світ і душу рідного етносу, усвідомлення ним етнічних інтересів, дій, мотивів, думок і можливостей.
Етнічна свідомість – масова форма суспільної свідомості, розуміння необхідності існування етносу як цілісності, усвідомлення членами етнічної спільноти єдності свого походження, історичної долі та культурно-побутових традицій, своєї відмінності від інших етносів, переконання в існуванні особливої крові власного етносу.
Етнічна сепарація – процес відокремлення від етносу якоїсь його частини, що згодом може розвинутись в окремий етнос.
Етнічні ідіоти – у стародавні часи так називали людей без громадянства, які втратили зв`язки з власним етносом, відірвались від його етнокультурних і релігійних традицій.
Етнічні потвори – етнічно дезорієнтовані, деетнізовані, етнічно безвідповідальні, спустошені і розгублені групи маргіналів, які стоять між етнокультурними світами. У них світосприймання аборигенів наклалось на світовідчуття мігрантів і викликало руйнівну психологічну потребу “переробити” стереотипи етносів у відповідності до власних уявлень і потреб. 
Етнічні процеси – різноманітні етнокультурні, етносоціальні та етнополітичні зміни рис, властивостей і подоби етнічних спільнот упродовж їх існування.
Етнічні стереотипи – культурно-побутові стандарти, штампи і поведінкові навики, що, передаючись міжпоколінними зв`язками, в процесі етногенезу та адаптації до оточуючого середовища сформували неповторне обличчя етносів.
Етнічні традиції – комплекси, сукупності усталених способів господарювання, форм матеріальної і духовної культури, суспільного життя і побуту етносів, що передаються від покоління до покоління в майже незмінному вигляді.
Етнічність – складна система сформованих на історичній і генетичній основі властивостей людини і етносів, що проявляються в мові, культурі, ментальності та стереотипах.
Етногенез – вся сукупність соціально-культурних і біологічних процесів, що проявляються при функціонуванні етносів від початків виникнення (на основі раніше існуючих компонентів) до складання обличчя етнічних спільнот та їх зникнення.
Етнографічна група – внутрішня територіальна складова етносу із слабо розвинутою локальною самосвідомістю, прийнятою сусідами назвою, зрідка самоназвою та місцевими особливостями культури, побуту, говірок.
Етнографічні зони – історико-культурні, лінгвістичні чи адміністративно-географічні частини етнічних територій, у населення яких проявляється земельна (земляцька) солідарність та певні господарсько-культурні особливості.
Етнографічна окружність – територія 5-6 чи кількох десятків сіл з певними культурно-побутовими особливостями та переважаючою ендогамією їх населення, територіально-популяційна група.
Етнографічні райони – такі локальні етнографічні території в складі етнографічних зон, субетносів чи етнографічних груп, у населення яких проявляються місцеві культурно-побутові особливості.
Етнонім – назва етносу.
Етнос – стійка міжпоколінна природно та історично сформована на певній території динамічна людська спільнота, що маючи самоназву (етнонім) і усвідомлюючи свою єдність, протиставляє себе всім іншим аналогічним утворенням і відрізняється від них стійкими і своєрідними рисами культури, способом життя, етнічними стереотипами.
Етнофор – людина – носій властивостей етнічності своєї спільноти з минулого у майбутнє.

Європоцентризм – ідеологічна концепція, згідно якої провідна роль у розвитку сучасної цивілізації та культури належала Європі.


Вгору

І

Ідентифікація – ототожнення, перенесення особистих якостей іншої людини на себе, намагання виробити в себе ті якості, якими володіє вибраний взірець.
Ідентифікація (етнічна) – ототожнення людьми один одного і самих себе з певною етнічною групою.
Ідентичність – відносно стійка, усвідомлена система уявлень індивіда про самого себе, що суб`єктивно переживається як тотожність самому собі. Згідно цієї системи уявлень індивід відрізняє себе від зовнішнього світу та інших людей.
Іммігрант – іноземець, який оселився в якійсь країні на постійне проживання.
Імміграція – в`їзд іноземців в країну на тривале або постійне проживання.
Індеанізм – течія, яка стверджує, індійська раса найвища і найкраща, що тільки чистокровні індійці мають право жити на індійській землі
Ініціації – звичаї та обряди, пов`язані з переходом молоді до груп дорослих чоловіків і жінок.
Інкультурація – процес входження людини в культуру, оволодіння етнокультурним досвідом.
Інтеграція – об`єднання в ціле розділених частин. В міжкультурній взаємодії збереження різними етнічними групами притаманних їм культурних індивідуальностей при об`єднанні їх в одне суспільство та інших підставах.
Історико-етнографічна область – територія, у населення якої спільність історичної долі, соціально-економічного і політичого розвитку та взаємовпливи спричинили формування подібних чи однакових культурно-побутових стереотипів.
Історико-етнографічна провінція – територіально велика група історико-етнографічних областей, у населення яких проявляються певні спільні етнокультурні риси у господарстві, матеріальній і духовній культурі та суспільному житті.
Історична пам`ять народу – важливий компонент духовної культури етносу, що дозволяє підтримувати неперервність етнічної еволюції та передавати її наступним поколінням.

Історичні спільноти – людські спільноти, що відзначаються стійкістю та протяжністю існування хоча б в одну історичну епоху.


Вгору

К

Каста – ендогамна (замкнена) суспільна група, об`єднана успадкованими від предків заняттями і уявленнями про спільне походження, яка охороняє свою відособленість, станові чи групові інтереси.
Клан – назва роду, племені чи патронімії, члени яких носили ім`я предків родоначальника з додаванням слів Мас – “син” у шотландців, О – “онук” у ірландців.
Коліно родове – родичі кровнородинного ряду від пращура до нащадка у сьомому поколінні.
Колоніалізм – політичне, економічне та духовне поневолення країн, як правило менш розвинутих в соціально-економічному відношенні.
Консолідація – вид об`єднавчих етнічних процесів. Об`єднання окремих осіб, груп, організацій для посилення боротьби за загальні цілі.
Конформізм – пристосування, пасивне прийняття існуючого порядку речей, пануючих думок і т.д.
Корінний етнос – аборигенний народ, що веде племений спосіб життя.
Космополітизм – ідеологія заперечення патріотизму і державного суверенітету етносів, обстоювання необхідності утворення національних об‘єднань, відстоювання лозунгу “людина – громадянин світу” і т.д.
Кочівництво – рухливі форми господарської діяльності та способу життя, що пов‘язані з неосілим господарсько-культурними типами. 
Креоли – етнорасові групи нащадків європейських колонізаторів, які народилися в іспанських, португальських та інших європейських колоніях.
Культура – сукупність усіх цінностей створених працею і творчістю людей.
Культура етносу – вся сукупність господарсько-культурного життя і побуту етносу в кожну з конкретних історичних епох.
Культурний релятивізм – утвердження рівності всіх культур, відмова від виділення систем культурних цінностей.

Вгору

М

Магія – загальна назва обрядів, в основі яких лежить віра в надзвичайну дію людини на предмет природи, тварин та інших людей.
Мана – невидима священна і таємна надприродна сила, що проявляється у щоденних справах.
Маргінали – етнічно дезорієнтовані, розгублені, спустошені і деетнізовані люди, котрі не інтегровані в жоден з етносів.
Масова культура – поняття, що характеризується особливостями творення культурних цінностей у сучасному індустріальному суспільстві, розрахованих на масове використання. В матеріалістично-речовому розуміння – культура повсякденного життя, призначена для засвоєння масовою свідомістю.
Матріархат – термін, яким визначають домінуюче становище жінки в сім‘ї та суспільстві.
Менталітет – відносно цілісна сукупність думок, вірувань, які створюють картину світу та зміцнюють єдність культурної традиції.
Меншість етнічна – група людей тієї чи іншої приналежності, що істотно поступається за своєю чисельністю оточуючому її іноетнічному населенню.
Метиси – нащадки від міжрасових шлюбів. В Америці метисами називають нащадків від змішаних шлюбів між європеоїдами та індіанцями.
Мігрант – територіально відірвана від етносу і батьківщини особа, емігрант.
Міграція населення – переміщення населення, змішана його місця проживання.
Міжетнічна інтеграція – процес політичного, економічного та культурно-побутового зближення етносів і формування територіально-державних, міждержавних чи міжетнічних багатокультурних і багатомовних спільнот, в яких не відбувається зміни етнічної сівтомості та етнічної самоідентифікації.
Міжетнічна комунікація – обмін між двома чи більше етнічними спільнотами, матеріальними та духовними продуктами їх культурної діяльності, що здійснюється в різних формах.
 Міф - оповідь, яка передає уявлення давніх народів про походження світу, явищ природии, про богів та легендарних героїв; виникає у всіх народів народів на ранній стадій розвитку для пояснення явищ природи.
Модернізація – осучаснення, зміни у відповідності з вимогами сучасності, вдосконалення.
Моногамія – одношлюбність.
Монотеїзм – однобожжя, релігія, що визнає лише одного бога.

Мулати – нащадки від змішаних шлюбів європеоїдів з неграми.


Вгору

МН

Народ – соціально-політичний та геополітичний термін, яким позначають громадян однієї країни незалежно від їх етнічної належності.
Народність – лексично похідний термін від поняття "народ", народний – належить до певного народу.
Народонаселення – сокупність людей нашої планети, яка склалася природньо-історичним шляхом. Народонаселення представлено в етносах.
Натуралізація – процес вживання іммігрантами в нове, іншомовне оточення, засвоєння ним нових форм спілкування, культури, правил співіснування.
Націоналізм – природне і відкрите демонстрування, відстоювання та захист етносами своєї самобутності, устремління до державно-політичної незалежності, патріотизм.
Національна ідея – масові чи індивідуальні елітарні етнічні ідеї, настанови, прогами, устремління, що спричиняють економічний соціальний, політичний і духовний розвиток етносу, його національних форм буття та самостійну соціально-історичну творчість, прагнення етносу до ідеального влаштування свого соціально-культурного і поліпшення життя.
Національна культура – система етнокультурних і соціальних вартостей, символів, інтересів, сподівань, що співзвучні сучасним національним інтересам і настроям етносів.
Національна ментальність – специфічна соціальна, політична, ідеологічна та побутова практика населення країни, способи сприймання і розумінню ним зовнішніх і внутрішніх обставин свого життя.
Національна меншина (національна група) – частина національної спільноти (нації) поза межами своєї етнічної чи державно-політичної території.
Національна свідомість – усвідомлення людьми своєї причетності до етносу, ідеологічний рівень етнічної свідомості, що на перший план висуває боротьбу за свої національні права, історичні традиції, свою державу, мову, культуру, засуджує зрадництво, вмотивовує політичні і військові дії національними інтересами та потребами.
Національність – термін для означення приналежності людини чи групи людей до певної етнічної спільності.
Нація – особливий стан розвитку етносу, пов`язаний з творенням державності, національно-державних символів, атрибутів, національної свідомості і культури.

Новації – оновлення, зміна.


Вгору

О

Община – первісна форма соціально-територіальної організації людей, що виникає на основі родинних зв`язків.
Ойкумена – сукупність тих областей земної кулі, що заселені людьми.

Опанча – 1) стародавній широкий плащ; 2) жіноча коротка шубка-накидка.


Вгору

П

Пантеїзм – релігійно-філософське вчення, яке ототожнює бога з природою і розглядає природу як втілення божества.
Патріархат – термін, яким визначають домінуюче становище чоловіка у суспільстві і сім‘ї.
Пігмеї – умовне позначення низькоросли етносів Центральної Африки.
Плем‘я – одна з найбільших давніх форм етнічної спільності, яка складалася з родів.
Побут – загальний уклад виробничого, сімейного і громадського життя, сукупність способів задоволення матеріальних і духовних потреб людей.
Полігамія – багатошлюбність як у вигляді багатоженства, так і багамужжя.
Полігінія – багатоженство.
Політеїзм – багатобожжя, поклоніння багатьом богам.
Популяція – генетична ендогамна спільнота людей, в середині якої укладаються значно частіше, ніж за її межами.
Популяція біологічна – сукупність особин окремого біологічного виду, які впродовж багатьох поколінь відтворюють себе на певній території.

Психічний склад етносу – специфічний спосіб сприйняття та відображення членами етнічної спільноти різних сторін навколишньої дійсності.


Вгору

Р

Раси – пов’язані спільністю походження стійкі біологічно та історично сформовані на певних територіях групи людей, які характеризуються проявами певної сукупності спадкових зовнішніх фізичних (морфологічних і фізіологічних) ознак.
Расизм – ідеологія та суспільна психологія, сутністю яких є уявлення про біологічну перевагу чи, навпаки, неповноцінність окремих расових груп.
Релігія – система поглядів, світоспиймання і світовідчуття, що передають віру людини в існування Бога і мають зовнішні прояви в поведінці, побуті.
Ритуал – церемонія, дійство здебільшого релігійного призначення, що носить символічний характер, що носить символічний характер; забезпечує згуртованість суспільства, відвертає конфлікти та нейтралізує агресивність; більш сувора форма регулювання поведінки, ніж звичай.

Рід – кровно-споріднена група людей, пов‘язана єдиним походженням по материнській чи батьківській лінії.


Вгору

С

Сакральний – священний, що відноситься до релігійного культу та ритуалу.
Самоідентифікація – соціально-психологічний процес, що являє собою усвідомлення соціальною групою своєї тотожності (єдності усіх членів на основі будь-яких ознак), а окремим індивідом – своєї приналежності до певної групи.
Самосвідомість – індуально-психологічний та соціально-психологічний процес усвідомлення людиною чи соціальною групою своїх якостей, положення в системі суспільних відносин, інтересів, ідеалів, цінностей.
Сепаратист – соціально-політичні та ідеологічні спрямування групи людей до відокремлення однієї частини держави від іншої.
Сепарація – відокремлення, поділ на складові частини; в етнології – віддалення від етносу порівняно невеликої частини, яка з часом стає самостійним етносом.
Символ – предмет, дія, які слугують для умовного позначення будь-якого образу, поняття, ідеї.
Соціалізація – процес становлення особистості шляхом усвоєння індивідом основного набору духовних цінностей, які виробило людство; те ж що інкультурація.
Стереотип – усталена система стандартів культурно-побутових традицій і поведінкових звичок, що передаються міжпоколінними соціально-біологічними зв‘язками.
Стиль життя етносу – властиві етносу культурно-побутові особливості, що проявляються у матеріальній і духовній культурі, етнічних стереотипах.
Субетнос – внутрішня територіальна частина етносу, яка вирізняється певною культурно-побутовою специфікою, самоназвою, протиставленням себе іншим на основі взаємної компліментарності, локальною і загальноетнічною самосвідомістю.
Суверенітет – повна незалежність країни, нації, народу в галузі внутрішньої та зовнішньої політики.

Суперетнос – етнічна система, яка складається з декількох етносів, що виникають одночасно в одному регіоні, пов‘язаних ідеологічно, економічно та політично.


Вгору

Т

Табу – особливі релігійні, моральні, етичні, соціальні та інші заборони на предмети, дії, обряди, слова, думки та ін., порушення яких, за віруваннями, спричиняє нещастя, хвороби і смерть, що посилаються боами і духами.
Територія етнічна – ареал, в межах якого живуть групи людей, що належать до того чи іншого етносу та відтворюють в його межах свою культуру.
Титульний етнос – народ, що дав назву тому чи іншому національно-державному утворенню.
Тобаган – однолозні сани в індіанців Канади.
Томагавк – 1) бойовий кийок з укріпленим на кінці кам‘яним ударником; 2) бойова метальна кидальна сокира.
Топонім – назва місцевості, яка переноситься на її населення незалежно від його етнічної приналежності.
Тотемізм – віра в надприродній зв‘язок родової групи людей з представниками тваринного чи рослинного світу, предметами чи явищами природи, віра в те , що ці представники, явища чи предмети є предками їхніх родів.
Традиція – спосіб передачі етнічного досвіду від одного покоління до слідуючого у вигляді звичаїв, правил поведінки і т.д.

Вгору

У

Урбанізація – процес скупчення населення та економічного життя в великих містах; розповсюдження рис та особливостей, властивих місту, промисловому центру.


Вгору

Ф

Фетишизм – поклоніння неживим предметам, що нібито мають надприродну силу, здатну допомогти чи зашкодити людині.

Фрустрація етнічна – психологічний стан етнічної групи чи спільности, які характеризуються втратою перспективи історичного розвитку, тривогою, невпевненістю в завтрашньому дні, почуттям безвиході. 


Вгору

Х

Харизма – особлива якість людського характеру, здатність вести за собою людей.


Вгору

ШШ

Шовінізм – великодержавно-імперська ідеологія і практика поневолення, гноблення, переслівдування й цькування інших етносів.


Вгору

Ц

Цінності – свідомі чи неусвідомленні, характерні для індивіда чи групи індивідів уявлення про бажане, що визначає вибір з урахуванням можливих коштів та засобів дій.
Ціннісні орієнтації – узагальнена концепція природи, місця людини в ній, відношення до людей, тип міжособистих відносин і відносин людини з навколишнім світом.
    



Категорія: Етнологія | Додав: ethnology (05.09.2008)
Переглядів: 20746 | Рейтинг: 3.9/9 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2016Створити безкоштовний сайт на uCoz